Журналіст(к)и — це шпигуни від суспільства. Їх завдання — добути точну, перевірену інформацію та озброїти нею громадськість. Але, як і будь-яких шпигунів, їх можуть «нафаршувати» брехнею, якою вони потім отруять суспільство. Як не дати себе використати у такому контактному та, здавалося б, прозорому жанрі як інтерв’ю? Як розпізнати брехню? Як зрозуміти, що твоєму співрозмовнику некомфортно? Як відчути, що твоє питання влучило у приховану золоту жилу інформації та саме тут треба рити щосили?
Звичайно, ваша компетентність у темі бесіди та розуміння інтересів та намірів співрозмовника — зброя номер один! Але не завжди на глибоке вивчення інтерв’юйованого є час. Саме тоді на допомогу приходить спостережливість і знання невербальної комунікації.
Невербальна комунікація — спілкування за допомогою жестів (мови жестів), міміки, рухів тіла й деяких інших засобів, за виключенням мовних. Відповідно до дослідження London Image Institute за 2020 рік, невербальна комунікація складає 93% людського спілкування.
З найбільших плюсів вивчення невербальної поведінки — універсальність застосування знань. Розуміння мови тіла з однаковим успіхом можна застосовувати в усіх сферах, що пов’язані із взаємодією з іншими. Люди можуть намагатися приховати свої істинні емоції за допомогою думок, але лімбічна система мозку все одно змусить тіло розкрити, що вони справді відчуває людина. Задача професійних журналістів — помітити.
Світовий боді-лінгвіст Джо Наварро стверджував, що, коли люди почувають себе незахищеними, то вони діють точно так само, як наші предки мільйони років тому — завмирають. Очевидно, що «завмирати» нас змушують не лише фізичні чи візуальні загрози, та процес «застигання» відслідковується не так яскраво. Ось кілька ознак, за якими можна відстежити дискомфорт людини:
- Спроби приховати свою фізичну присутність, обмежуючи амплітуду своїх рухів.
- «Поведінку черепахи» (втягнуту в плечі голову) часто можна спостерігати у людей, що раптово втрачають впевненість у собі.
- Уникнення зорового контакту.
- Блокування очей кистями — це ефективний спосіб сказати: «Мені не подобається те, що я тільки що дізналася або дізнався».
- Зволікання з розплющенням вік після отримання інформації або їх тривале заплющення.
- Потирання чола зазвичай свідчить про те, що людина з чимось бореться або відчуває певний ступінь роздратування.
Відповідно до спостережень Пола Екмана та Джо Наварро, люди, почувши щось раптове або/та неприємне, автоматично починають заспокоювати себе різними доторками та рухами. Ці спроби доволі помітно відстежуються:
- Дотик руки до області над грудьми заспокоює жінок, які відчувають небезпеку, страх або занепокоєння. Тій же меті часто служить торкання до прикрас, що на шиї.
- Чоловіки, своєю чергою, поправляючи краватку, намагаються впоратися з відчуттям невпевненості чи дискомфорту.
- Погладжування шиї вказує на емоційний дискомфорт, сумнів або незахищеність.
- Дотик до щоки або обличчя, гра з волоссям — це спосіб зменшити нервозність, роздратування або заклопотаність.
- Є люди, яких в стресовій ситуації рятує позіхання. Розтягнення м’язів ротової порожнини змушує залози виділяти вологу, щоб зволожити пересохший від надмірного занепокоєння рот.
- Також у напружених ситуаціях деякі люди заспокоюють себе тим, що схрещують руки на грудях і потирають долонями плечі, немов їм холодно.
Невже все обмежується мімікою? У жодному разі! Не лише обличчя, а й кінцівки людини можуть закричати, злякатися, насупитися або посміхнутися. Пильнуйте за руками та ногами співрозмовника:
- Переплетення пальців рук — це універсальний спосіб показати відчуття страху і тривоги.
- Підняті вгору великі пальці рук свідчать про появу позитивних думок. У ході розмови пальці можуть бути дуже рухомими. Але великі пальці рук можуть раптово зникати, коли йтиметься про щось неочікувано негативне або неприємне (Ілюстрація 1).
- Люди часто втамовують занепокоєння та нервозність, потираючи пальцями однієї руки іншу долоню або долоні одна об одну (Ілюстрація 2).
- Коли люди нервують, вони опускають руки під стіл, кладуть долоні на стегна і ніби «прибирають» з них неіснуючий пил, щоб заспокоїтися. Часто цей рух залишається непоміченим. Дарма, адже він служить вірною ознакою занепокоєння.
- Якщо під час бесіди одна стопа людини розгортається в сторону, то це знак того, що людина хоче піти та саме в цьому напрямку. Це показник намірів.
- Обхват долонями колін і перенесення центру ваги тіла на ноги також свідчить про бажання людини піти.
- Аналогічний висновок можна зробити, якщо стопи людини повністю спираються на підлогу та переводяться у «стартову позу».
- Якщо ви помічаєте, що ширина, на яку розставлені ноги людини, починає збільшуватися, то це майже завжди вказує на посилення її негативних емоцій. Така домінантна поза абсолютно ясно дає зрозуміти: «Щось йде не так, як планувалося, і я готовий(а) зробити все, щоб виправити ситуацію».
- Якщо людині не подобаються слова співрозмовника, тоді вона змінює положення ніг таким чином, щоб її стегно стало бар’єром між ними. (Ілюстрація 3).
- Раптове схрещування ніг може свідчити про дискомфорт або неспокій. Коли люди відчувають себе комфортно, то вони зазвичай не схрещують кісточки.
- Несподіване «захоплення» щиколотки ніжок стільця — це один з варіантів реакції «завмирання», який свідчить про дискомфорт, неспокій і тривогу.
- Люди відхиляють тулуб, щоб опинитися якомога далі від речей і людей, які їм не подобаються. Як приклад — колега, яка висловлює думку, з якою ми не згодні. Якщо людині приємна розмова, вона нахилиться у напрямі співрозмовника. (Ілюстрація 4)
Для успішного розпізнавання обману насамперед слід врахувати фактор вашого впливу на дії передбачуваного брехуна і визнати, що від вашої поведінки багато в чому буде залежати поведінка іншої людини. Від того, з якою інтонацією ви будете ставити питання, як будете сидіти і як дивитися на людину, буде залежати ступінь її комфорту.
Щоб уникнути зайвого стресу, який може дезорієнтувати і вас, і вашого співрозмовника, найкраще просто ставити питання, які потребують подальших уточнень. Наприклад, такі прості, як «Я не розумію» або «Не могли б ви ще раз пояснити, що трапилося?»Щоб відокремити брехню від правди, часто достатньо попросити людину деталізувати її версію події. Проте все одно існують найпоширеніші ознаки брехні:
- Чесні рухи голови повинні відповідати вербальним запереченням або ствердженнями. Якщо голова людини починає ствердно чи негативно хитатися, і ці рухи виконуються одночасно з проголошенням слів, то таке повідомлення зазвичай можна вважати правдивим.
- Коли людина відчуває дискомфорт через брехню, вона може почервоніти або збліднути. Крім того, під час важкої розмови у неї може посилитися потовиділення або почастішати дихання.
- Тремтіння або тремор будь-яких частин тіла (кистей, пальців, губ), або будь-яка спроба сховати чи стримати рух губ або рук може вказувати на дискомфорт і/ або обман.
- Стрес через брехню здатний викликати сухість в горлі, тому завжди звертайте увагу на мимовільні ковтальні рухи.
- Коли брехуни намагаються вигадати відповідь, їх виразні рухи виглядають неприродними або відстають від темпу вимовляння слів. Також вони рідко розставляють акценти там, де слід, або просто виділяють не найважливіші місця (гучність, жестикуляція, висота голосу, повтори слів).
- Коли люди брешуть, вони уникають дотиків не тільки до інших людей, але і до предметів (посуд, канцелярія, стіл, тощо).
На думку Пола Екмана, сигнали, які найчастіше приймаються за ознаки обману, здебільшого виявляють не брехню, а стрес людей. Немає жодного елемента поведінки, який би однозначно свідчив про обман. Тому ми закликаємо вас пильно адаптувати усі ознаки відповідно до обставин та під співрозмовника.
Авторка: Анна Гриценко
