Ало, поліція? Тут права порушують..

Що робити, якщо порушують права? Як діяти і до кого звертатись? Ми звернулись до журналістів та розпитались, які права щодо їхньої діяльності були порушені та як вони захищають себе. Більше про досвід українських редакцій читайте у матеріалі.

Світлана Мага, журналістка «Соціальне телебачення Сумщини»

Восени 2020 року, Світлана Мага, журналістка «Соціального телебачення Сумщини» вперше у житті написала заяву до поліції. Вона робила сюжет про аварію з трубами у жилому домі, де їй потрібно було відзняти кілька кадрів у квартирі потерпілих, але коли поїхала на зйомку, то на неї вибіг чоловік.

«Він на мене кричав, ображав, напав на нас з оператором. Я попереджала його п’ять разів, що якщо він не заспокоїться, то я викличу поліцію, адже він порушує права журналістів. Чоловік проігнорував мої слова та знімав нас на смартфон. Я розумію, що таке відео в YouTube набере багато переглядів. Але просто взяла і сказала, що викличу поліцію, бо такі матеріали можуть стати прикладом для інших, як можна ображати журналістів», — зазначає журналістка.

Після того, як Світлана викликала правоохоронців, пояснила ситуацію та написала заяву, чоловіку виписали штраф 17 тисяч гривень за те, що був без маски, а ще його забрали в ізолятор.

«Що далі з ним, я не знаю. Але я хочу, щоб це послугувало уроком кожному, хто хоче нападати на працівників ЗМІ. До нашої професії потрібно ставитись із повагою», — резюмує Світлана.

Володимир Торбіч,  головний редактор  ГО «Агенція журналістських розслідувань «Четверта влада»»

«З порушеннями наших прав як журналістів стикались і стикаємось постійно», – твердить редактор. Найпопулярнішими правопорушеннями є не надання доступу на запитувану інформацію та фізичне перешкоджання професійній діяльності журналістів.  

«Фізичне перешкоджання, коли не пускають на територію державних чи комунальних закладів і підприємств, хоча не мали права такого робити. Також коли намагалися вибити камеру чи фізично атакували журналістів. Наприклад, таке було коли наші журналісти знімали на Поліссі в час бурштинових різних заворушень нелегальних бурштинокопачів», — зазначає Володимир.  

Журналіст Володимир Торбіч разом зі своєю редакцією розглядає ще одне перешкоджання це безпідставні судові позови. Хоча й наголошує, що з юридичної сторони не можна назвати це порушенням. При цьому безпідставність всіх позовів, які були проти них, вони довели в судах. 

«Ну і найтяжчий злочин, який скоїли проти нашої редакції – це підпал. У Кримінальному Кодексі за це передбачена відповідальність за частиною 2 статті 347–1 «Умисне знищення або пошкодження майна журналіста» шляхом підпалу – це особливо тяжкий злочин за який передбачене позбавлення волі від 6-ти до 15-ти років».

Як протидіють перешкоджанням у редакції «Четверта влада»? 

1) Пишуть скарги керівникам тих, хто порушує.
2) Надсилають скарги уповноваженому з прав людини щодо перешкоджання у доступі до інформації. 

3) Викликають поліцію або пишуть заяви про злочин у фізичному перешкоджанні. 
4) Подають судові позови.

За словами Володимира, вони подали близько десятка позовів. У більшості випадків виграли та ще чотири позови перебувають на розгляді у Європейському суді з прав людини. «Наші журналісти також мають газові балончики, але головне – дотримуватись правил безпеки й не ризикувати коли це не потрібно», – резюмує редактор.

Владислав Боднар,  журналіст «Вінницька агенція журналістських розслідувань»

Журналіст важає, що за останні кілька років ситуація з порушенням прав журналістів змінилась.

«Якщо раніше складно було потрапити на сесію Вінницької Міської Ради (при тому, що згідно з законом «усі комунальні установи мають бути відкритими»), але зараз достатньо пройти реєстрацію — і вас пропустять», додає журналіст. 

Близько трьох років тому журналіст хотів потрапити до Вінницької обласної прокуратури, а там вивісили табличку, що фотографувати, знімати, записувати нічого не можна. А це є протизаконним, бо журналіст має право робити записи. Тому Владислав радить у такому випадку викликати поліцію, щоб скласти протокол про порушення журналістської діяльності. 

«Також часто не відповідають на інформаційні запити, а це безпосереднє порушення права на надання доступу до інформації. Це є чи не найголовніший інструмент для журналіста-розслідувача. За законом журналістам повинні відповісти продовж п’яти робочих днів, але якщо питання складне і потребує часу на підготовку відповіді, то 20 діб», зазначає Владислав.

Це правило зазвичай порушують у районних закладах. Якщо ви потрапили у таку ситуацію, то вам потрібно спершу зателефонувати та нагадати їм про свій запит. Якщо й це не допомагає, то ви можете звернутись до вищих органів, суду або до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Але, як наголошує журналіст, зараз таких випадків майже немає.

До кого звертатись по допомогу? 




[mistape]

Читати також

error: Копіювати не треба :)