«Про це може написати лише Угур Мумджу». Історія турецького журналіста, якого вбили підкладеною бомбою

До турецького журналіста-розслідувача Угура Мумджу часто звертались зі складними темами. Він писав про вбивства, корупцію та тероризм. За словами його доньки, запити на репортажі приходили з приміткою «про це може написати лише Угур Мумджу». Розповідаємо про його життя, яке перервала несподівана смерть від підкладеної бомби.

Покликання та меблева історія

Угур Мумджу народився у місті Киршехір, Туреччина. Він був третім з чотирьох дітей в родині. Відвідував школу у Анкарі, а згодом отримав освіту юриста в університеті Анкари. Під час навчання там Угур Мумджу почав писати. Він дописував для політичних видань лівого крила. Якось у матеріалі Угур сказав, що армія «має бути пильною». Це сприйняли як прояв неповаги і засудили студента до семи років в’язниці. З них Угур там пробув лише рік. 

Після випуску з університету Угур працював за спеціальністю, але через чотири роки повернувся до своєї альма-матері у ролі молодшого викладача. Кар’єра Мумджу у журналістиці почалась влітку 1968 року. Разом з Алтаном Ейменом він написав книгу «Файл з меблями» (англ. The File of Furniture, тур. Mobilya Dosyası) про скандал племінника прем’єр-міністра Туреччини. Ях’я Демірель займався контрабандою меблевої фурнітури.


«Ця історія з меблями демонструє те, як працює капіталізм в Туреччині. Податки, які громадяни ледве сплачують, переводять племіннику прем’єр-міністра завдяки різним хитрощам, а демократичний режим слугує для правління братів та племінників. В останні роки проводили меморандуми, суди, людей кидали у в’язниці, катували, вішали молодь, і врешті таким чином племінник прем’єр-міністра зміг розбагатіти»

 Угур Мумджу у книзі «Файл з меблями»


Медіум для розмов про проблеми всіх сфер життя

Угур Мумджу називав журналістику «медіумом для розмов про проблеми всіх сфер життя». Його статті з’являлись у відомих турецьких газетах: «Акшам», «Джумхурієт» і «Міллійєт». У 1975 році Угур став колумністом для щоденного видання Cumhuriyet, у якому працював до 1991 року. Його рубрика називалась «Спостереження» (авт.примітка — з англ. Observation). 

Після «Файлу з меблями» він розслідував вбивство журналіста Абді Іпекчі та замах на вбивство Папи Івана Павла II. Згодом Угур писав про структуру асоціації «Брати-мусульмани», ісламський екстремістський рух Метіна Каплана у Німеччині, розкривав підозрілі зв’язки лідерів Туреччині та складні періоди історії країни.

За своє життя Угур Мумджу опублікував понад тридцять книг (без урахування наукових праць) про сучасні та історичні політичні проблеми країни. Серед них «Курдська картотека», «Без згинання», «Випадок з бомбою та файлом наркотиків», «Розповідає Казим Карабекір».

«Операція Надія»

Після державного перевороту і зміни влади в Туреччині (авт. примітка — відомий як «військовий меморандум 12 березня») журналіста катували. Ці знущання передували його вбивству. Незадовго до того, як Угуру підклали бомбу в машину, він працював над розслідуванням зв’язку Робітничої партії Курдистану з Організацією національної розвідки Туреччини. Також досліджував те, як вогнепальна зброя Туреччини опинилася в розпорядженні одного з лідерів іракських курдів. 8 січня 1993 року Мумджу опублікував статтю, в якій повідомив, що скоро опублікує книгу про цю справу.

«1:08 24 січня 1993 року. Спочатку з будинку вийшов мій батько, а потім мати. Рознісся приголомшливий звук вибуху. Задрижали скляні двері вітальні, чашки у шафі зрушили з місця. Мені було одинадцять років», — згадує донька Угур Мумджу про  смерть батька. Озге Мумджу зараз координаторка і членкиня управління організації журналістики розслідувань імені Угура Мумджу.

Кримінальна справа відома під іменем «Операція Надія». Схожим способом вбили ще кількох людей. Хоча влада обіцяла знайти винних, вбивство Мумджу залишається таємницею. У вбивстві Угура Мумджу підозрюють терористичну організацію İBDA-C та політичну партію «Хезболла».

 


«Не дивлячись на зусилля нашої родини, розслідування вбивства довго не починали. «Слова поваги» політиків забули. Прокурора, який займався справою, Кемаля Айхана, знайшли мертвим невдовзі після його слів «тут доклали рук міжнародні спецслужби, якась мафія та темні сили». Його поховали без аутопсії».

 Озге Мумджу, донька Угур Мумджу


Озге Мумджу та родичі інших журналістів з різних країн, чиї вбивства так і не розкрили, заснували платформу Social Memory з фото та історіями вбитих.

 

Текст та ілсютрація: Марії Кудіної

[mistape]

Читати також

error: Content is protected !!