Теофраст Ренодо — засновник першої національної французької газети La Gazette. Конкуренти звинувачували його у плагіаті, а саме видання називали сплаченою кардиналом. Незважаючи на це, Теофраста Ренодо вважають «батьком французької журналістики». Як же він подолав шлях від провінційного лікаря до головного журналіста Франції XVII століття? Розповідаємо про життя Теофраста Ренодо.
Теофраст Ренодо народився 1586 року в Лудені в протестантській родині. Його батько переїхав до міста з Мену та працював учителем у школі. Мати Теофраста була корінною жителькою Лудену, що допомогло хлопцю швидко інтегруватися в місцеву буржуазію. У 16 років він поїхав до Парижу вивчати хірургію, де провів 2 роки та інфікувався на золотуху — шкірне захворювання, що залишило шрами на його обличчі.
У листопаді 1605 року Ренодо вступив до університету Монпельє, де показав блискучі результати: за 8 місяців отримав ступінь доктора медичних наук. 20-річного Теофраста вважали занадто молодим для практики лікаря, тож хлопець вирушив у подорож. Він відвідав Італію, Швейцарію, Англію й Іспанію, де вперше побачив газету. У Страсбурзі Ренодо познайомився з друком фінансових і політичних листівок.
Вже у 1609 році Теофраст Ренодо повернувся до Лудену, де одружився з Мартою Ле Мустьє й почав займатися практичною медициною. Його майбутнє було визначено: чоловік мав стати скоромним провінційним лікарем, але все змінило одне знайомство.
Знайомство з Рішельє: подарунок фортуни чи випробування долі?
У 1609 році в Пуату Ренодо зустрів Франсуа Леклера дю Трембле, більш відомого як отця Жозефа, людину, яку називали «сірим кардиналом» Рішельє, і червоного кардинала Армана Жана дю Плессі де Рішельє. Вони часто вели інтелектуальні бесіди про актуальну на той час проблему — бідність, яка спустошує королівство. Варто зазначити, що Ренодо завжди відчував занепокоєння з приводу складного становища знедолених і хворих, тому створив план боротьби з бідністю, який надіслав до Ради Марії Медічі. «Трактат про бідних» допоміг йому в 1612 році отримати посаду лікаря при Людовику XIII. У 1626 році (за іншими даними, у 1628 році) Теофраст Ренодо прийняв католицьку віру, що полегшило шлях до майбутньої кар’єри.
Після переїзду на острів Сіте в 1629 році Ренодо відкрив Адресне бюро. Дозвіл йому надав Людовик XIII, а затвердив право на бюро саме Рішельє постановою від 9 серпня 1629 року. У бюро кожна людина могла розмістити оголошення на будь-яку тему. Незабаром стала доступна можливість дізнаватися про місця роботи й нові вакансії. Ренодо мав намір перетворити бюро на посередника між бідними й багатими, роботодавцями й робочими.
Для того, щоб залучити увагу людей, він розвішував оголошення по всьому місту. Бюро працювало з 8 ранку до 6 години вечора, послуги коштували в середньому 3 су (30 грн.), але бідним їх надавали безплатно. Людовик XIII дозволив поширювати оголошення по всій Франції. Так, Ренодо заклав основи сучасної рекламної агенції. Незабаром при бюро відкрили диспансер, у якому бідні люди могли отримати безкоштовні консультації та ліки. Теофраст застосовував свій медичний досвід і пропагував інноваційні методи лікування, які згодом проти нього використали супротивники.
«Необхідно, щоб у державі багаті допомагали бідним, оскільки гармонія порушується, коли одна частина надмірно жиріє, а інша — атрофується»
напис із пам’ятника Теофрасту Ренодо в Лудені
La Gazette — перша французька газета
Робота в Адресному бюро не приносила задоволення Теофрасту, який хотів реалізувати себе в іншій сфері. Чоловік замислювався над створенням власної газети, але нестача грошей, релігійні війни й інші проблеми заважали йому втілити ідею. У пригоді стала допомога кардинала, який вважав Ренодо талановитою та здібною людиною. Рішельє впроваджував політику абсолютної монархії у Франції, але це не заважало розвитку культури в королівстві. Кардинал підтримував Ренодо, адже розумів, який вплив має інформація на суспільство, тож використовував її як інструмент абсолютизації влади. Рішельє вирішив створити друковане видання й поділився цією ідеєю з Теофрастом, котрому судилося заснувати першу французьку газету.
Перший номер La Gazette опублікували 30 травня 1631 року. У газеті друкували новини з Риму, Константинополя, Праги, Венеції й інших міст. Серед тем були дипломатична інформація, війна, торгівля та хроніка королівського двору. Спочатку матеріали друкували щотижня на чотирьох сторінках, а згодом — на восьми та дванадцяти. Наклад становив 1200 екземплярів і на той час був доволі великим.. У кожен номер La Gazette Ренодо додавав рекламні оголошення, тому його називають засновником не лише французької газети, а ще й реклами. Також нововведенням Теофраста стали платні приватні оголошення.
Самотужки Ренодо майже не мав змоги створити друковане видання, адже він повинен був мати сертифікат Паризького університету на право займатися журналістською справою. Для того, щоб відкрити книгарню в столиці, потрібно було прожити в Парижі від чотирьох до шести років. Конкуренти називали газету сплаченою кардиналом, а іноді й звинувачували в плагіаті через те, що більша частина інформації була з німецьких, італійських та голландських видань. Згодом у La Gazette все ж таки почали публікувати більше інформації про Францію.
Теофраст Ренодо приділяв надзвичайну увагу стилю публікацій, вони були майже літературними. Людовик XIII читав La Gazette і призначив редактору грошову винагороду за його працю. Газета перебувала під контролем французької влади, Рішельє навіть в одному з листів писав: «Повідомте Ренодо, щоб він нічого не друкував до того, як я надішлю йому донесення». Інколи король або кардинал писали статті до газети на важливі теми. Ренодо розумів, що протистояння французькій владі загрожуватиме його діяльності, тому був вимушений дотримуватися умов Рішельє, за що конкуренти назвали чоловіка шпигуном кардинала. Але під час порівняння манускриптів короля та публікацій у газетах історики визначили, що Теофраст друкував матеріали не дослівно, а скорочено й виправлено.
Великий вплив на актуальність газети справив перебіг подій Тридцятилітньої війни, адже публіка потребувала новин, а Ренодо їх надавав. Щотижня публікували інформацію про воєнні дії, але в такій формі, яку дозволяв Рішельє. Часто інші газети копіювали номери La Gazette й видавали їх за власні, через що у 1651 Ренодо навіть ввів маркування китайськими ієрогліфами. Незабаром був ухвалений закон, що лише королівські книгодрукарі можуть перевидавати свої газети.
З листопада 1631 року Ренодо вирішив публікувати додаток Les Nouvelles ordinaires de divers endroits (укр. «Звичайні новини з різних місць»), а з лютого 1632 року до груденя 1633 року — щомісячне видання Relations des nouvelles du monde (укр. «Новини про міжнародні відносини»), у якому з’явилися коментаторські й аналітичні матеріали, але редактор припинив випуск через цензуру преси у Франції. Згодом Теофраст публікував додаток з особливими подіями Extraordinaires sortes d’occasionnels (укр. «Надзвичайні, випадкові новини»).
Окрім війн із конкурентами-друкарями, Ренодо доводилося протистояти медичному факультету Паризького університету Тамтешні лікарі стверджували, що Теофраст не має сертифікат Монпельє, тож не може займатися медичною практикою. Редактора змушували припинити лікування, але той відмовлявся. Навіть кардинал не міг допомогти Ренодо вирішити проблеми з паризькими медиками. Після смерті Рішельє утиски посилилися, а La Gazette назвали проурядовою газетою, тож Мазаріні, новий кардинал Франції, наказав перенести видання до Сен-Жермену, куди поїхав і Ренодо. У Парижі залишилися його сини, які видавали засновану батьком газету «Кур’єр Франсе».
У столиці збільшувалася кількість пліток про Ренодо, але той до останнього подиху працював над виданням. За два дні до смерті він написав: «Я абсолютно впевнений у точності інформації, яку даю читачам, усупереч різним труднощам…». Теофраст Ренодо помер після довготривалої хвороби у злиднях 1653 року, змучений постійною боротьбою зі звинуваченнями та плітками.
Життя після смерті. Що залишив після себе Теофраст Ренодо?
La Gazette належала нащадкам Теофраста Ренодо до 1749 року, у 1762 році перейшла до рук міністерства закордонних справ та була перейменована на Gazette de France. З такою назвою вона проіснувала до 1944 року. У місті Луден, родом з якого Теофраст Ренодо, встановили пам’ятник і заснували в 1981 році музей воскових фігур. Редактор досі сидить там за столом і готує випуски La Gazette, які ніколи вже не будуть опубліковані.
Головне зображення: loree-des-reves.com
Авторка: Вікторія Маньковська. Коректорка: Марина Кулініч.
