Протягом останніх місяців Україна побувала на обкладинках тисяч світових медіа. Перед українськими журналіст(к)ами постало питання: як не зникати зі шпальт та максимально ефективно просувати український наратив? Відповідь є — налагоджувати зв’язки з іноземними колегами та розвивати професійні скіли. Розповідаємо про те, як працює VII Academy і чим цей проєкт може для вас бути корисним.
Викладачі академії навчають новачків у медіасфері з усього світу візуальній (фото, відео) журналістиці, медіапрактиці, етиці та медіапідприємництву. Усі лектори VII Academy є «тренерами-гравцями»: вони і журналістикою займаються, і досвід передають. Їхні авторські курси можна відвідати як фізично — переважно в містах Європи, — так і онлайн. Задля зручності усі лекції доступні в перекладі на різних мовах. Інформація про лекції та майстер-класи регулярно оновлюється, усі новинки можна знайти, відслідковуючи соцмережі академії або підписавшись на їхню розсилку.
Певній кількості студентів академія надає можливість навчатися безкоштовно. Грант, який видає заклад, повністю покриває ціну навчання, але необхідно самостійно платити за дорогу та проживання.
Щоб податися на фінансову допомогу, потрібно в кінці заявки вказати, що ви не маєте змоги платити за навчання. Аби шанси на отримання навчального гранту збільшились,— Ірина Громоцька — випускниця фотокурсу VII Academy — радить максимально ґрунтовно розписати свою мотивацію на участь у курсі:
«Важливо пояснити чого ти хочеш навчитися саме в цих лекторів, розповісти про те, що ти вже робив, подати своє портфоліо та зорієнтувати що тобі буде цікаво робити в журналістиці та чому. Необхідно конкретно розповісти про те, чому саме ви хочете потрапити на певний курс».
Академія не має курсів, пов’язаних із воєнною журналістикою. Але випускники та лектори у своєму доступному для всіх клубі створили сторінку, присвячену матеріалам про війну Росії проти України. Там можна знайти добірки фоторепортажів з України та безкоштовно переглянути записані лекції.
Запропоновані академією курси розбиті на три рівні складності. Учні, відповідно до своїх професійних знань та досвіду, проходять програму на певному з них із можливістю в майбутньому підійматися на вищий рівень. Класи в академії невеликі, що дозволяє кожному учаснику отримати індивідуальний підхід.
«Нас було 10-12, кожен і кожна мали можливість отримати увагу від викладачів. Ми багато критикували та розбирали робити одне одного, брейнштормили над їх покращенням», — продовжує ділитися своїми враженнями Ірина.
Заклад наголошує на своїй зацікавленості у відборі журналістів з країн, що не входять у G20. Склад класів академії відрізняється національною різноманітністю, що дозволяє майбутнім учням розширити свій кругозір та знайти корисні зв’язки.
«Одна з головних переваг будь-яких курсів, майстер-класів та конференцій — це саме нетворкінг. (…) Подібні події допомагають українським журналістам налагодити зв’язки в міжнародному світі комунікацій та журналістики»
Ірина наголошує на тому, що саме завдяки участі у подібних міжнародних проєктах українським медійникам вдасться вибороти місце для себе на міжнародній платформі. За її словами, формат «giving voice to voiceless» не діє, адже кожна країна має людей, які є експертами та можуть просувати необхідні Україні меседжі.
***
Відточуючи свої професійні знання, підтримуючи та утворюючи колаборації з іноземними колегами, українці закріплюються на світовій медійній арені. Що як ніколи важливо для нас зараз.
Авторка: Анна Гриценко. Коректорка: Діана Підбуртна.
