Як Covid-19 вплинув на свободу ЗМІ?

Пандемія коронавірусу стала викликом для економічної, політичної та соціальної сфер суспільного життя. Вона не оминула і медійну індустрію, яка була змушена зменшити бюджети та адаптуватися під нові звички користувачів. Як саме вплинув Covid-19 на свободу ЗМІ читайте в нашому матеріалі.

Щорічно, починаючи з 2002 року, «Репортери Без Кордонів (РБК)» публікують рейтинг 180 країн та регіонів за рівнем свободи ЗМІ та журналістів. Цей рейтинг називається «Світовим Індексом Свободи Преси» «World Press Freedom Index». В індексі 2020-го року висвітлюються основні виклики, з якими зіткнулися ЗМІ через пандемію Covid-19, та прогнози на наступну декаду. Особливої уваги заслуговує вплив пандемії на політичне, економічне та соціальне життя населення.

Геополітична криза

Однією з найпомітніших криз є геополітична. Лідери диктаторських, авторитарних або популістських режимів докладають усіх зусиль для придушення свободи інформації та нав’язують своє бачення світу без плюралізму та незалежної журналістики.

Існує чітка кореляція між місцем країни у рейтингу та рівнем «придушення» свободи ЗМІ. Активно укривають реальні дані про рівень розповсюдження коронавірусної інфекції Китай (177 місце) та Іран (173 місце). А в Іраці (162 місце) влада позбавила новинну агенцію Reuters ліцензії на три місяці після того, як вона опублікувала статтю, в якій ставили під сумнів офіційні дані про коронавірус. 

«Криза громадського здоров’я надає авторитарним урядам можливість реалізувати горезвісну «шокову доктрину» скористатися тим, що політика знаходиться в неактивному стані, громадськість у паніці та про протести не може бути й мови. Таким чином вони можуть вжити заходів, які було б неможливими у звичайні часи», прокоментував генеральний секретар РБК Крістоф Делуар

Європа продовжує залишатися найбільш сприятливим континентом для свободи ЗМІ, незважаючи на гнітючу політику деяких країн Європейського Союзу та Балкан. За нею слідують Північна, Центральна та Південна Америка, незважаючи на ворожість США та Бразилії до ЗМІ. Африка посідає третє місце через тривалі свавільні затримання та інтернет-атаки.

Саме в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні спостерігається найбільше зростання порушень свободи преси (на 1,7%). Раніше Австралія, яка спустилась з 21-го на 26-те місце, була регіональною моделлю. Але регулярні рейди федеральної поліції у 2020 році поставили під серйозну загрозу конфіденційність джерел та журналістських розслідувань. 

Ше дві адміністрації зробили значний внесок у збільшення показників порушення свободи преси в регіоні. Однією з них є Сінгапур (158-е місце), що спустився на сім місць, значною мірою завдяки орвеллістському закону про «фальшиві новини» (авт. примітка: Orwellian law – закон, який відповідає подіям, описаним у романі Джорджа Орвелла «1984»). Так він приєднався до країн, що позначені чорним кольором на карті свободи преси. Гонконг також спустився на сім позицій через обурливе поводження з журналістами під час демократичних демонстрацій.

Регіон Східної Європи/ Центральної Азії зберігає останнє місце в регіональному рейтингу. Цю позицію він займає роками. Близький Схід та Північна Африка продовжують залишатися найнебезпечнішим регіоном у світі для журналістів. Нещодавнє затримання кореспондента RSF в Алжирі (146 місце) показало, як влада деяких країн скористалася перевагами пандемії Covid-19, щоб звести рахунки з незалежними журналістами.

Економічна криза

Економічна криза є фінансовим викликом для багатьох ЗМІ. Маленьким редакціям важко конкурувати в інтернеті з такими гігантами як The Guardian, The Economist, BBC та іншими. Вони вимушені скорочувати штат співробітників чи в кращому випадку переводити їх на віддалену роботу. 
Попри те, що Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що газет безпечно торкатися, прибуток видавців від реклами продовжував знижуватись. А у цифрових виданнях у 2020 році багато рекламодавців відмовлялись розміщувати свої оголошення поруч з історіями про пандемію, вважаючи це неприйнятним вмістом. 

Міжнародна федерація журналістів найбільша у світі організація, яка представляє 600 000 професійних журналістів та журналісток у 146 країнах. Вона провела опитування 1308 представників щодо впливу Covid-19 на їх професійну діяльність:

  • майже кожен журналіст-фрілансер втратив доходи або можливості для роботи;
  • більш ніж половина всіх журналістів страждають від стресу та тривоги;
  • більше чверті журналістів не вистачає необхідного обладнання для безпечної роботи вдома. Кожному четвертому не вистачає захисного обладнання для роботи в полі;
  • десятки журналістів були заарештовані, судились або зазнали нападу;
  • більше третини журналістів перенесли свою увагу на висвітлення історій, пов’язаних із Covid-19.

Дані Nielsen у Китаї під час спалаху коронавірусу показують, що традиційні ЗМІ отримали приріст охоплень. Кількість телеглядачів після Нового року за місячним календарем зросла, хоча зазвичай у цей час зазнає падіння. Проте у лютому 2020 року «коронавірус» став другим найпоширенішим словом у чорних списках для видавців. Це означає, що статті та новини про Covid-19 не містять рекламних повідомлень, а отже отримують менший дохід від рекламодавців.

Опитування брендів у Китаї наприкінці лютого 2020 року показало, що 7% повністю припинили рекламу, а 14% перевели свій бюджет з офлайн-витрат на інтернет. Промислові джерела прогнозують, що темпи зростання реклами в Китаї впадуть із прогнозованих до пандемії 7% до 3,9%.

У звіті Всесвітнього економічного форуму та Accenture досліджується, як медіа-індустрія пристосувалась до ряду викликів та зробила крок вперед, щоб допомогти суспільству в цій кризі. 

Медіакомпанії надавали фінансову допомогу. Благодійні внески включають надання грантів Google для ВООЗ у розмірі 250 мільйонів доларів та надання кредитів малим і середнім компаніям для розповсюдження інформації. Netflix створив фонд на 100 мільйонів доларів на підтримку звільнених внаслідок кризи працівників, а NBCUniversal –  на 150 мільйонів доларів для працівників та виробничого персоналу.

Демократична криза

Поширення Covid-19 в усьому світі поєдналося з розповсюдженням фейкових новин. Станом на середину квітня 2020 року в базі даних CoronaVirusFact Alliance, що працює з Інститутом Пойнтера та Міжнародною мережею перевірки фактів, зафіксували 3800 неправдивих новин про Covid-19. Таким чином, дезінформація стала явищем, тісно пов’язаним із поширенням коронавірусу. Деякі коментатори зараз називають нову лавину дезінформації, яка супроводжує пандемію COVID-19, «дезінфодемією».

У період з 20 січня по 10 лютого 2 мільйони повідомлень, розміщених у Twitter – 7% від загальної кількості поширювали теорії змови щодо коронавірусу. 74% користувачів інтернету заявляють, що стурбовані «фальшивими новинами» у соцмережах, тоді як 64% загальної кількості користувачів звертаються до ЗМІ для отримання правдивої інформації.

З початку пандемії РБК зареєстрували багато випадків, коли уряди цензурували вебсайти ЗМІ, які буцімто поширювали фейкові новини. Ця цензура перешкоджала доступу до новин та позбавляла людей надійної неупередженої інформації про Covid-19, яку вони нагально потребують у такий час.

Захищаючи своє право на вільний доступ до інформації журналісти та журналістки різних країн світу вийшли на протести. Погрози та акти насильства сталися під час демонстрацій у кількох містах Італії. Дев’ять журналістів зазнали переслідувань та нападів через висвітлення акцій протесту. Люди виступали проти нових заходів та заборон в зв’язку з другою хвилею Covid-19. 

Недовіра до ЗМІ продовжує зростати. Їх підозрюють у трансляції та публікації новин, що ґрунтуються на ненадійних джерелах інформації. За даними Edelman Trust Barometer, 57% опитаних 2020-го року вважали, що ЗМІ повідомляють недостовірну інформацію.

Через кризу довіри, журналісти стають об’єктами гніву громадськості під час великих вуличних протестів, що проходять у багатьох частинах світу. В Іраку, Лівані, Чилі, Болівії, Еквадорі, а також у Франції журналісти є жертвами насильства з боку поліції. Націоналістичні або ультраправі активістські групи відкрито погрожували журналістам в Іспанії, Австрії, Італії та Греції. Таліби в Афганістані та деякі буддистські фундаменталісти в М’янмі використовують насильницькі методи для нав’язування свого світогляду світовим ЗМІ.

Словесні напади, самовільне затримання, відкликання акредитації в усіх частинах світу авторитарні режими не змогли встояти, щоб не скористатися цією кризою для встановлення або посилення контролю над національними ЗМІ та державної цензури.

Пандемія коронавірусу надала нові докази важливості боротьби, яку ведуть «Репортери без кордонів» за вільний потік новин та інформації. Вони стурбовані зростанням кількості переслідувань журналістів в інтернеті по всьому світу і закликають цифрові платформи активізувати свої зусилля щодо захисту журналістів.

[mistape]

Читати також

error: Копіювати не треба :)