Як почати працювати у журналістиці технологій. Реальні кейси

Як почати писати про технології? З теорією начебто розібрались: підвищувати загальну обізнаність у цій сфері, вчитись (самостійно або у навчальному закладі), шукати стажування. Першу частину матеріалу «Журналістика технологій» можна прочитати за посиланням. А що на практиці? Як починали свою кар’єру інші? Ділимось історіями двох журналісток — Маші Ксьондзик, редакторки спецпроєктів LIGA.net, екс-журналістки ЛІГА.Tech та Ірини Суботи, контент-менеджерки проєкту  Інтернет Свобода.

Як ви почали свій шлях у журналістиці технологій?

 

Маша Ксьондзик, редактор спецпроєктів LIGA.net, екс-журналіст ЛІГА.Tech:
«Я потрапила у журналістику технологій випадково. Працювала в піарі. Мені не вистачало якогось відгуку читачів на мої тексти, тому вирішила спробувати себе в журналістиці. Шукала собі не стільки тему, скільки хорошого редактора, який міг би мене навчити якісній журналістиці. І якраз друг мого директора, Стас Юрасов, шукав собі журналістів у Лігу. Я пішла з ним поговорити. І так опинилась у журналістиці технологій. У журналістиці в цілому».

 

 

Ірина Субота, контент-менеджерка проєкту Інтернет Свобода:
«Усе почалося з мого зацікавлення сферою медіа та інформації. Першим моїм досвідом стало проходження журналістської практики в фактчекерському проєкті під час навчання в університеті. Тут я на власному досвіді зрозуміла нерозривний зв’язок інформаційної сфери з новими технологіями, коли соцмережі та інтернет стають не лише майданчиком для поширення контенту, а й інструментами в інформаційних та цифрових війнах. Тож моє зацікавлення в розвитку якісного медійного середовища переросло у дослідження та викриття всієї згубної сили цифрових технологій. Надалі досвід роботи у фактчекерській організації та розуміння журналістських основ допомогли мені потрапити до проєкту, головне завдання якого й полягало у висвітленні питань цифрової безпеки і дотримання свободи в інтернеті».



Розкажіть про свій улюблений матеріал/ тему

Маша Ксьондзик, редакторка спецпроєктів LIGA.net, екс-журналіст ЛІГА.Tech:
«У мене був текст про «зраду» у реєстрі біометричних паспортів. Я там розбиралась, що пішло не так, чому лягла ця система. Витягла якісь дивні схеми. У цьому є сенс. Класно, коли виходить піднімати важливі теми, звертати на них увагу, коли відбувається щось дивне. Або коли СБУ ходило у гості до українських компаній ще за часів Порошенка. Активний період був, коли вони чи не рейдерством займались, постійні обшуки. І ми багато тоді про це писали, відстоювали підприємців. Теж був певний сенс. Загалом мені подобались теми про технології на стику з чимось ще, наприклад, із суспільною тематикою. Мені здається, я одна з перших почала писати про Sex Tech і технології у цій сфері. Наприклад, був текст про те, як влаштовані соціальні мережі для знайомств багатих людей».

Ірина Субота, контент-менеджерка проєкту Інтернет Свобода: 
«Якщо говорити про власні вподобання, то найбільше подобається писати про цифрові технології у контексті медіа, наприклад, використання інтернет-технологій як інструментів в інформаційних війнах (поширення дезінформації в соцмережах, блокування ЗМІ, обмеження свободи слова в інтернет-просторі). Адже світ технологій  —  це не лише про соцмережі й корисні застосунки,  є й інший бік медалі, як-от: порушення цифрових прав, обмеження свободи слова та цифрові війни».


Як розвиваєте свої навички та підтримуєте обізнаність?

Маша Ксьондзик, редакторка спецпроєктів LIGA.net, екс-журналіст ЛІГА.Tech:
«Мені давали книги, щоб я розібралась у темі, але для щоб бути обізнаною і прокачувати скіли мені допомагала робота. Треба писати і тоді цей розвиток не закінчується. На практиці все точно швидше засвоюється. Є ще багато способів для здобуття інформації, її обробки… Взагалі, тільки, наприклад навчився, зібрав базу зі стартапами наприклад, знайшов класних спікерів — і ось вже необхідно розбиратись з якимось судовим реєстром».

Ірина Субота, контент-менеджерка проєкту Інтернет Свобода:
«По-перше, уже сама специфіка роботи журналіста допомагає постійно підтримувати обізнаність в обраній сфері, наприклад, під час пошуку інформаційних приводів та при підготовці матеріалів. По-друге, навіть у вільний час намагаюся завжди оточувати себе цієї темою  —  спеціалізовані книги, фільми. До речі, з часом уже навіть сам Facebook починає допомагати з пошуком інформаційних приводів і забезпеченням розуміння того, що відбувається у сфері, про яку ти пишеш (так що іноді «інформаційна бульбашка»  може бути навіть корисною)».


Що стало найбільшим випробуванням? Чи були думки про зміну спеціалізації? 

Маша Ксьондзик, редакторка спецпроєктів LIGA.net, екс-журналіст ЛІГА.Tech:
«На початку було дуже складно. Блокчейни, біткоіни…У цьому треба було розібратись. Був 2016 рік, коли все це активно підіймалось у медіапросторі, і мені подовгу доводилось розбиратись, ходити до айтішників в нашу компанію. Вони намагались по-людськи пояснити, «пихали» різні книжки. Нелегко у всьому розбиратись.
Спокійніше почала себе відчувати через півроку. Через рік взагалі вільно. Я вже нормально ставилась до нових тем, які не розуміла, бо знала, як я в них розбиратимусь. Мені вже не було так страшно. Я вже могла і редактору сказати, що мені треба більше часу. Особисто я зіткнулась із втратою сенсу. Коли журналіст пише про політику, він до чогось прагне: побороти корупцію, наприклад. Але коли це журналістика технологій…В мене у якийсь момент настало «А що я роблю?». Для кого я це пишу, навіщо, для чого моя робота. Я пішла працювати у спецпроєкти, в нативну рекламу в Лізі. Я іноді пишу тексти про технології, вже нативні, комерційні, але так, для себе не знайшла якось. Хоча знаю людей, які прямо дуже горять технологіями довго, їм це подобається. Схоже, в мене просто були інші пріоритети». 

Ірина Субота, контент-менеджерка проєкту Інтернет Свобода:
«На початку шляху найбільшим випробуванням стало недостатнє розуміння інформаційного контексту, що могло провокувати розчарування у виборі спеціальності. Проте надалі, коли вже певний час пишеш на конкретну тему, то те, що ще на початку викликало багато запитань, з часом стає абсолютно зрозумілим та елементарним. Проте тут варто розуміти, що кількість питань з часом не повинна зменшуватися, бо це ознака постійного розвитку, що є особливо важливим у роботі журналіста».


Що б ви порадили журналіст(к)ам-початківцям, які хочуть писати про інтернет та технології?

Маша Ксьондзик, редакторка спецпроєктів LIGA.net, екс-журналіст ЛІГА.Tech:
«Безсумнівно допоможе читання якихось іноземних ресурсів про технології. Знайти для себе ЗМІ, на які можна орієнтуватись. Який я хочу створювати продукт, якого рівня я хочу писати статті? Відповіді на ці питання трохи звузять коло пошуку. У ЗМІ можна іноді знайти якісь ідеї для себе. Я б радила переглянути англомовні ресурси, як-от Wired». 

Ірина Субота, контент-менеджерка проєкту Інтернет Свобода:
«З власного досвіду можу сказати, що розуміння журналістських основ є найважливішим. Як мінімум,  знання власних прав як журналіста, розуміння можливих ризиків матеріалу та вміння верифікувати інформацію є обов’язковим, коли говоримо про журналістику незалежно від теми спеціалізації. На мою думку, найважливішим із цього переліку є вміння перевіряти інформацію. Усе інше  —  це досвід, зокрема, щоб розібратися в темі потрібно лише бажання та наполегливість, а ось публікація неправдивих новин, хоч і помилково, професійності точно не додасть. Журналістика — це про велику відповідальність перед аудиторією, яка обрала вас і довіряє вам як експертному ресурсу». 


Авторка тексту: Марія Кудіна
Фотографії: власний архів коментаторок

 

 

[mistape]

Читати також

error: Копіювати не треба :)