Під час війни медіа зіштовхуються з новими викликами: про що доречно писати і навпаки — не на часі, як працювати і як при цьому заробляти гроші. Галузеві медіа про бізнес, культуру, лайфстайл тощо — не виняток. Сучасні реалії вимагають нових рішень, а іноді й повного перелаштування минулих механізмів роботи. Ми поговорили з головними редакторками і представницями спеціалізованих медіа про те, яких змін вони зазнали після повномасштабного вторгнення росії.
Як змінився контент, формат і вектор роботи?
The Page. Зараз у діловому виданні пишуть не лише про бізнес та економіку, а й про російсько-українську війну і поточну ситуацію в країні.
«Наразі все, в тому числі й економіка, перейшло на воєнні рейки. Суспільство й наша авдиторія зокрема цікавиться військовою картиною і причинно-наслідковими зв’язками, пов’язаними з війною. Тому ми вирішили, що маємо долучитись до інформаційного фронту настільки, наскільки це в наших силах», — відзначає гостьова шеф-редакторка The Page Катерина Венжик.
Проте медіа не забуває й про висвітлення економічних тем, стан малого і середнього бізнесу тощо. Натомість від напрямів «стиль» і «авто» довелось тимчасово відмовитись через неактуальність і практичну відсутність українського авторинку на даний момент.
За словами Катерини, у березні та квітні авдиторія збільшилась і на сайті, і в соцмережах. Читачі в першу чергу цікавилися воєнною тематикою. У травні-червні цей інтерес трохи згас, але велика частка нової авдиторії медіа стала постійною.
SPEKA. Молоде медіа, що запустилось наприкінці минулого року, пише про технології, стартапи, інновації та IT. Але за словами СEO проєкту Катерини Венжик, зараз SPEKA не може залишатися в рамках цього контенту. Хоч технології нікуди не зникли, та світ після 24-го лютого змінився і запит аудиторії інший. Із березня редакція пробувала переформатуватися і висвітлювати загальний порядок денний, але вже за два тижні зрозуміла, що для них це не має сенсу.
«За нас це все одно будуть швидше і якісніше робити великі команди, тому ми зосередилися на тому, що вміємо добре — знаходити і розповідати технологічну частину будь-чого: інфогігієни, інфополітики, озброєння тощо. Не забуваємо і про наш рідний IT-ринок і його представників, які беруть активну участь у житті країни», — розповідає Катерина Венжик, СEO медіа.
Медіа додало на сайті нові рубрики і створило інстаграм-сторінку. Але найважливішою подією Катерина називає появу UGC-платформи, яка дозволяє читач(к)ам створювати власні пости. Її запуск мав відбутися ще 4 березня, але через початок повномасштабної війни і брак ресурсів цей процес затягнувся.
«Це була наша основна мета ще до війни — розробити медіа, яке б створювала в першу чергу IT-спільнота, яка найкраще знає, на які теми актуально говорити. Ми хочемо почути підприємців та айтівців не тільки про IT, а й про Україну, реформи, політику й економіку, адже доля нашої країни вирішується прямо зараз», — наголошує вона.
У березні в медіа був істотний сплеск авдиторії аж у 10 разів. Катерина пов’язує цю аномалію з тим, що тоді SPEKA пробувала висвітлювати загальний порядок денний. Крім того, в березні читали все і майже безперервно. Потім авдиторія трохи спала і почала зростати природніми темпами.
DIVOCHE.MEDIA. До березня ресурс, який ділився досвідом дівчат у різних сферах життя та публікував поради для жінок, носив ім’я The Devochki. Після початку повномасштабного вторгнення росії медіа ненадовго майже припинило свою діяльність. Тоді випустили лише один текст про жіночу гігієну у бомбосховищах та під час евакуації. А вже в березні відбувся ребрендинг і The Devochki перетворились на DIVOCHE.MEDIA. Відтоді почали активно працювати.
«Для нас залишився незмінним фокус на жіночому досвіді та жіночих історіях, проте зараз майже всі матеріали так чи інакше торкаються подій в Україні. Багато текстів, що були написані до 24-го лютого, які ми не встигли опублікувати, вже втратили свою актуальність. Також наразі менше уваги приділяємо жіночому руху в інших країнах через брак ресурсів», — розповідає головна редакторка Оксана Павленко.
Після ребрендингу авдиторія DIVOCHE.MEDIA зросла. Зокрема, кількість читачів та читачок збільшилась на сайті та в соцмережах.
«Ми отримали дуже хороший фідбек після зміни назви, а підтримка завжди дає мотивацію. Зараз плануємо структурувати проєкт та оновити багато напрямків після ребрендингу, зробити нові пропозиції для рекламодавців, залучитися підтримкою більшої кількості донаторів. Є багато планів і щодо контенту», — говорить вона.
Loйер. Раніше медіа для юристів публікувало новини юриспруденції, показувало лайфстайл юристів, креативи тощо. Але головна редакторка Яна Собко зазначає, що зараз це все стало неактуальним. Медіа адаптувало контент під сучасні реалії. Зокрема, писали про те, як юристи з Чернігова, Харкова, Бучі та інших міст України переживають війну, створювали різноманітні корисні підбірки, бази знань з юридичними роз’ясненнями тощо. Згодом публікували і новини про те, які законопроєкти розглядають та які закони ухвалюють. Зараз медіа повертається до інтерв’ю/подкастів з юрист(к)ами, які воюють або волонтерять.
«Важливим аспектом нашої редакційної політики був гумор про юриспруденцію. Ми розуміли, що в перший місяць війни меми були не дуже доречні. Але поступово таки повернулись до них. Хоча зараз публікуємо їх значно менше і дуже обережно. Сміх лікує, а людям треба відволікатися й усміхатися», — розказує головна редакторка медіа Яна Собко.
«Тиктор медіа». Молоде видання присвячене культурі та внутрішньому туризму. Його співзасновниця та головна редакторка Мар’яна Хемій розповідає, що перші два тижні повномасштабного вторгнення росії вони не працювали. А коли відновили роботу, то здивувались, як збільшилась кількість переглядів на сайті.
Публікації були переважно ситуативними. Наприклад, добірки безкоштовних сервісів й електронної літератури для тих, хто покинули домівку без книжок. За словами Мар’яни, у читачів з’явилася потреба розібратися в історії України, тож видання рекомендувало історичні книжки, документальні фільми й серіали. Згодом із пропозиціями тем для матеріалів почали писати автор(к)и й партнери. Так медіа повернулося до планування контенту, спочатку на тиждень, пізніше — на місяць.
Нещодавно Тиктор медіа запустило проєкт Ганни Улюри «Писати війну», який знайомить із сучасними романами, що фіксують досвід очевидців воєн у різних кутках світу за останні 30 років. Окрім того, видання висвітлює, як українські митці проживають і документують російську агресію проти України. Редакція не забуває і про звичні для неї теми — книжкові новинки, які видавці друкують попри невтішні обставини, музичні та кінорекомендації.
«Але, на жаль, не можемо говорити зараз про внутрішній туризм у його звичному значенні. Та попит на пізнання нових місць, безумовно, є, тож напрацьовуємо для таких матеріалів формат і нову мову», — ділиться планами співзасновниця Мар’яна Хемій.
«Медіа Великих Історій». Перше в Україні видання, присвячене благодійності, розповідало про різні ініціативи, у тому числі й пов’язані з війною, ще до 24-го лютого.
З початку повномасштабного вторгнення росії редакція відчула потребу поширювати важливі повідомлення, в тому числі від офіційних структур, створювати більше контенту про те, де здати кров, як заспокоїти дітей, як захиститися під час хімічної атаки тощо. Зараз видання публікує більше новин, хоча й орієнтується переважно на лонгріди.
«Оскільки тема нашого медіа — благодійність, філантропія та гуманістичні цінності, ми продовжуємо писати про ефективні українські фонди, благодійні та волонтерські ініціативи, людей, які долучаються до рятування життів. Частину цих текстів переводимо для англомовної версії сайту для зарубіжних донорів та благодійників, які хочуть допомогти», — говорить головна редакторка Олена Скачкова.
Так, наприклад, медіа писало про організацію “Голоси дітей”, фонди “280 днів” та Inspiration Family, які опікуються дітьми, мамами та онкохворими. За словами Олени, до мети поширення культури благодійності в Україні додалася ще й ціль розповідати про українських благодійників та волонтерів світові.
Зміни у фінансуванні
The Page. Гостьова шеф-редакторка Катерина Венжик розповідає, що реклами, яка була основним джерелом доходу медіа, зараз майже немає. Через це доводиться шукати інші шляхи монетизації.
«The Page започаткувало систему донатів і платних підписок. Ми дякуємо людям за кожен їхній внесок, але ці гроші в нашому випадку не вирішують загальну проблему. Зараз ми активно намагаємось розвивати напрям співпраці з донорськими організаціями, подаємось на гранти — щось успішно, щось не дуже, але ось там я бачу реальні перспективи», — ділиться вона.
При цьому Катерина відзначає, що зараз уже є невелике пожвавлення з боку бізнесу і рекламодавців, але зарано казати про системні контракти. Якщо раніше видання могло розписати бюджет на рік, а стратегія існування була на 2-3 роки наперед, то зараз планування можливе максимум на наступні 2-3 місяці, адже все динамічно змінюється.
SPEKA. До повномасштабної війни медіа ще не встигло остаточно стати на ноги. Виживати зараз дуже складно, але допомагають грантові проєкти.
«У березні ми подалися на всі можливі гранти і надалі продовжуємо це робити. З травня ведемо грантовий проєкт спільно з “Львівським медіафорумом”. Він присвячений, на мою думку, одним з найактуальніших зараз тем — медіаспоживанню, дезінформації, боротьбі з російською пропагандою і наративами», — зазначає СEO Катерина Венжик.
Також на початку травня SPEKA запустила можливість «дякувати» автор(к)ам, чиї тексти сподобались, будь-якою грошовою сумою.
DIVOCHE.MEDIA. Рекламних контрактів у медіа певний час зовсім не було, але вже зараз з’явилось декілька нових співпраць, хоч і набагато менше, ніж було до 24-го лютого. Також медіа отримало стипендію на реалізацію одного з проєктів, присвяченого громадським організаціям та фондам, які допомагають жіноцтву в Україні.
«До того ж, із березня ми мали декілька великих донатів від читачів і читачок і збільшили кількість підписок на платний контент. Проте цей напрям ще потребує роботи. Ми не так часто розповідаємо про можливість підтримати нас та й розуміємо, що зараз є багато інших важливих зборів», — розповідає головна редакторка Оксана Павленко.
Lойер. До повномасштабної війни основним джерелом фінансування медіа були добровільні внески юридичних компаній, читачів та читачок, але після 24-го лютого вони практично призупинилися.
«Багато юркомпаній та юристів перейшли в режим “економії”, почали надавати безкоштовні консультації, волонтерити тощо. Тому така ситуація для нас була очікувана. Зараз ми шукаємо нові шляхи монетизації», — говорить головна редакторка Яна Собко.
«Тиктор медіа». Від запуску і до сьогодні видання продовжує працювати на волонтерських засадах, покриваючи витрати із власних коштів. Наразі ситуація не змінилася. Напередодні 24-го лютого медіа мало рекламні домовленості, які так і не вдалося реалізувати через вторгнення.
Ще у грудні Тиктор успішно завершив краудфандингову кампанію на Спільнокошті. Тоді не вдалося подвоїти зібрану суму за програмою фонду «Відродження» через незалежні від медіа причини. Цьогоріч, 15 лютого, подалися на проєкт удруге, але через повномасштабну війну гроші грантової програми перенаправили на допомогу внутрішньо переміщеним особам.
«Ми запустили Patreon, намагаємося залучитися підтримкою нашої авдиторії та продовжуємо шукати інші джерела фінансування, щоб мати змогу запрошувати авторів та авторок, оперативніше розповідати про новини культури, публікувати більше матеріалів, розвиватися і готувати нові проєкти», — ділиться головна редакторка Мар’яна Хемій.
«Медіа Великих Історій». Зараз медіа має грантову підтримку глобальної неприбуткової організації NGO Choose Love 9, завдяки якій знову може працювати з позаштатними автор(к)ами та перекладач(к)ами.
«Це дозволяє нам збільшити обсяг англомовних великих історій про українців та українок, які на своїх місцях роблять велику справу. Ми вже запланували важливі спецпроєкти, нещодавно запустили інстаграм, який, по суті, є паралельним інформаційним продуктом», — ділиться головна редакторка Олена Скачкова.
Як працює редакція?
The Page. За словами гостьової шеф-редакторки Катерини Венжик, медіа втратило близько 80-90% доходів від рекламних контрактів, тому довелось дещо видозмінити штат. Редакція була змушена з кимось попрощатися, а з кимось домовитись на меншу зарплатню. Це допомогло втриматися на плаву. Окрім всього, Андрій Юхименко, головний редактор The Page, тимчасово полишив видання заради волонтерства.
SPEKA. Частина редакції переїжджала, і єдиної локації для роботи не було. Попри це сайт наповнювався без перерв. Загалом, команда зараз у безпеці і працює майже в повному складі.
«Один з наших редакторів зараз на фронті, а одна з журналісток повністю присвячує час волонтерству. Ми з усіма підтримуємо зв’язок і сподіваємось, що скоро повернемося до повного складу команди», — розповідає СЕО Катерина Венжик.
Також, за словами фахівчині, зараз The Page і SPEKA співпрацюють. Видання можуть пропонувати спільні пакети рекламодавцям і розміщувати новини на обох ресурсах, якщо вони задовольняють тематику двох одночасно.
«Юридично ми не об’єднувалися, але разом легше виживати. Річ у тім, що ще до 24-го лютого редакції розділили один офіс, тому всі добре знайомі між собою. Це хороше кризове рішення, яке дозволяє об’єктивно зробити трішки більше, аніж ми змогли би поодинці. Я думаю, що це тільки на період складних часів, а потім ми повноцінно розійдемося кожен по своїй редакції, коли війна закінчиться», — відзначає Катерина.
DIVOCHE.MEDIA. Якщо раніше команда працювала хоч і віддалено, але здебільшого з Києва, то зараз географія значно розширилися. Склад колективу залишився без змін.
«Ми всі в безпеці. Це зараз найголовніше», — говорить головна редакторка Оксана Павленко.
Lойер. Команда працювала дистанційно, тому питання «евакуації офісу» не стояло. Але ті, хто був у Києві, поїхали в більш безпечні частини України.
«Буквально перед повномасштабним вторгненням ми взяли двох нових людей в команду на парттайм. Не встигли вони освоїтися, як довелося поставити все на паузу. На це є кілька причин: фінансування і “робота на перемогу”. Журналіст пішов служити в ТрО, а журналістка — волонтерити. Створенням і наповненням сайту контентом займаюся я», — розказує головна редакторка Яна Собко .
«Тиктор медіа». Головна редакторка Мар’яна Хемій розповідає, що зараз для неї з’явився ще один виклик — самотужки забезпечувати функціонування медіа. Співзасновниця Тиктора Ірина Стахурська евакуювалася з донькою за кордон і наразі не має змоги долучатися.
«На початку лютого з нами почала працювати SMM-менеджерка. Після 24-го лютого мої колеги змінили місце проживання — хтось у межах України, хтось опинився за кордоном. Я ж залишаюся в Києві. Попри все, нещодавно до складу нашої команди долучилася ще одна фахівчиня, яка опікується телеграм-каналом Тиктора», — ділиться Мар’яна.
«Медіа Великих Історій». Головна редакторка Олена Скачкова зазначає, що до повномасштабної війни в редакції було три людини, наразі працюють удвох — вона та її колега Ярослава Тимощук. На декілька місяців «Медіа Великих Історій» довелося відмовитися від послуг позаштатних авторів та авторок через відсутність гонорарного фонду. Але зараз вони знову можуть публікувати свої тексти.
***
Попри всі невтішні обставини, медіа не лише виживають, а й розвиваються, шукають шляхи монетизації і втілюють нові успішні проєкти. Якщо ви шукаєте грантові та інші можливості для власних проєктів, то стежте за телеграм-каналом Медіаплатформи.
