Наше суспільство й досі не досягло рівноваги у присутності жінок і чоловіків у різних сферах. А гендерні стереотипи, відповідно до статі, приписують людям характеристики, які вони не обирали. Навіть незважаючи на кількісну перевагу жінок в університетах і в журналістиці, медіа продовжують подекуди дотримуватися гендерних стереотипів і сексизму. Як журналіст(к)ам створювати матеріали так, аби уникнути цієї упередженості?
Риси характеру, захоплення, розваги, професії, одяг, емоції ⏤ усе розділене невидимою стіною та формує наш світогляд. Ми всі народжуємося рівними, без будь-яких установок, наш мозок однаково реагує на зовнішні подразники та сприймає інформацію. Але в процесі соціалізації «хлопці перестають плакати», а дівчата — «відкрито висловлювати своє незадоволення». Батьки забороняють синам одягати рожевий колір, а дочки чомусь не можуть мріяти про кар’єру пожежниці. Діти виростають, а ці заборони сковують їх особистостей і заважають усебічно розвиватися. Які стереотипи є «популярними», і ви точно чули про них не раз?
Поширені стереотипи про жінок:
- любов до косметики, прикрас і гарного одягу ⏤ виключно жіноча сфера;
- жінки повинні вміти готувати та бути господинями;
- діти та сім’я ⏤ буксир для кар’єрного розвитку;
- жінці не місце за кермом;
- наука, медицина, інженерія, політика ⏤ слабка сторона;
- жінки керуються емоціями, тому не можуть управляти бізнесом;
- молодих жінок не варто наймати на роботу, адже вони можуть завагітніти;
- жінки завжди повинні мати ідеальний вигляд;
- непорядок на робочому місці — ознака неохайності та незібраності.
Поширені стереотипи про чоловіків:
- кар’єра завжди на першому місці;
- спорт, активний відпочинок та риболовля ⏤ улюблені хобі;
- зобов’язані утримувати всю родину своїм коштом:
- вусі емоції, крім злості, ⏤ прояв слабкості;
- справжній чоловік повинен уміти забити цвях, зібрати поличку або полагодити кран власноруч;
- сфера краси та обслуговування — не для чоловіків;
- заробляти менше жінки — значить бути невдахою
Руйнівний вплив сексизму може більше шкодити жінкам і чоловікам відповідно до їхнього віку, етнічної приналежності, соціального статусу, інвалідності, релігії або сексуальної орієнтації.
Журналіст(к)и повинні усвідомлювати вплив на суспільство, якщо раптом розповідають про чоловіків і жінок згідно з цими упередженнями. Стереотипи, навіть якщо вони позитивні для певних груп, завжди є дискримінацією. А медіа сьогодні може відіграти важливу роль у трансформації суспільства, кидаючи виклик застарілим нормам і ґендерним установкам. Створення неупередженого контенту ⏤ головний крок у досягненні цієї мети.
Як писати і що робити, аби уникнути ґендерних стереотипів у своїх матеріалах?
Дотримуйтеся балансу думок
Забезпечте рівну присутність чоловіків і жінок як джерела інформації, а також однакову кількість цитат чи коментарів. Готуючи матеріали, важливо заздалегідь планувати та уточнювати, як охопити погляди представників обох статей. Жінки в ролі експерток для матеріалів мають бути представлені завжди, бо слід запам’ятати, що не існує виключно чоловічих справ і навпаки.
Використовуйте фемінітиви
Фемінітиви ⏤ жіночі назви професій, сфер діяльності та соціальних статусів, які є альтернативними укоріненим назвам чоловічого роду. Вони були затверджені в новому Українському правописі 2019 року, а з 2020 в офіційних документах назву професії за бажанням можна вказувати у фемінітиві.
Учителька, няня, прибиральниця, стюардеса, медсестра, продавчиня ⏤ звичайні назви професій. Професорка, політикиня, авторка, директорка, режисерка, блогерка, лікарка, інженерка, юристка ⏤ ріжуть слух. Чому так? Бо суспільство відвело жінкам роль берегинь, які готують, перуть, допомагають, навчають, але не керують, не лікують, не будують і не рятують. Проблема утворення цих назв тягнеться століттями, з часів, коли жінки не мали права навчатися і працювати, а їх сприймали лише як матерів, дружин і доповнення чоловіків.
Зараз фемінітиви можна назвати лінгвістичним засобом боротьби за ґендерну рівність. А їхній активний ужиток у ЗМІ — важлива частина реальних змін, які допоможуть збудувати толерантне суспільство.
Не використовуйте сексизму
Розповідаючи про групу людей, журналіст(к)и часто називають її узагальнено в чоловічому роді: вчителі, лікарі, депутати, співробітники. Це стається навіть тоді, коли всі учасниці цієї групи є жінками. Тому поверніться до пункту про фемінітиви й не забувайте про них, коли розповідаєте не про конкретних особистостей. Почніть говорити викладачі та викладачки, художники та художниці, журналісти й журналістки. Це може здаватися довгим або «різати» слух, але головна мета ⏤ робити жінок «видимими» у всіх сферах, навіть у таких, де кількісно домінують чоловіки.
Також медіа деколи продовжують активно тиражувати найгірші із застарілих кліше. Найбільш поширені — тенденції сексуальної об’єктивації та міф про «призначення» людей. А фрази «представниці прекрасної статі», «нічні метелики», «справжн(я)ій чоловік/жінка», «горе-матуся/татусь» повинні залишитися в далекому минулому.
Більше про сексизм у медіа ви можете дізнатися в нашій статті «Сексизм у журналістських матеріалах. Як його розпізнати й уникати?»
Не давайте оцінку зовнішності
Сексизм частіше проявляється саме в бік жінок, а одним з його проявів є оцінка не професійних якостей жінки, а її зовнішнього вигляду. Розширення прав не позбавило жінок обов’язку бути завжди красивими. Одяг, вік, раса, вага, зачіска, зріст, фізична привабливість, яку, до речі, теж визначають певними межами, — усе це зі страхітливою періодичністю трапляється в матеріалах, коли йдеться про жінку. Тіло ⏤ легка ціль для образ і непрошеної критики, і в умовах відсутності уявлень про повагу до особистих кордонів дискримінація за ознакою зовнішності продовжує процвітати.
Не потрібно забувати, що краса суб’єктивна й не має нічого спільного з особистими рисами людини, а оцінюючи чиїсь зовнішність або стиль, ви підтримуєте нерівність.
Відмовтесь від конотацій
Конотація ⏤ це сумарне значення, ідея або почуття, які викликає певне слово або поняття для людини на додаток до його буквального значення. Наприклад, жінок асоціюють з ніжністю, слабкістю та емоційністю, а чоловіків — із холодним розумом і силою, а також із «кам’яною стіною» для жінок. Як журналіст(к)и ми маємо розповідати про чоловіків, які проявляють почуття й доброту, і про жінок, які не потребують жодного порятунку. Важливо уникати стереотипних фраз щодо поведінки або розумових процесів жінок і чоловіків.
Авторка: Ольга Гіндес. Коректорка: Марина Кулініч.
